«Моя Батьківщина має ім’я Україна»
Мета: сприяти моральному збагаченню
студентів, спонукати їх до роздумів, зміцнювати віру в людину, поглиблювати
розуміння справжніх цінностей та вимогливість;
розширити знання студентів про національні та народні символи України; впливати на виховання любові, поваги до свого
народу, своєї родини, української мови, пісні;
формувати почуття колективізму, відповідальності за спільну справу, гордості за своє місто, родину, державу.
Ведуча.
Буває,
часом сліпну від краси.
Спинюсь,
не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси
Усе
так гарно, чисто, незрадливо,
Усе, як є дорога, явори.
Ведучий.
Наша
славна Україна,
Наше щастя і наш рай,
Чи
на світі є країна
Ще
миліша за наш край?
І
в щасливі й злі години
Ми для неї живемо.
На
Вкраїні й для Вкраїни
Будем
жити й помремо.
Відео Тарас Петриненко
«Україна»
Ведучий. Доброго
дня, друзі! Ми раді вітати всіх присутніх!!!! Сьогодні ми з вами
поведемо розмову про найдорожче для серця кожної людини – про Батьківщину.
Зробимо ми це у формі усного журналу «Моя
Батьківщина має імя Україна»
Ведуча. Розгортаємо першу сторінку нашого усного журналу – «Що таке Батьківщина?».
Студент. Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт
І верби над
ставом, й калина.
Моя Батьківщина –
це мрії політ,
Це рідна моя
Україна!
Студент. Моя
Батьківщина – це наша сім'я,
Затишний куточок і
хата.
Це мама, татусь,
бабця, дідо і я,
Всі рідні і друзів
багато.
Студент. Моя Батьківщина – це злагода й мир
Та небо
бездонне й чудове.
Це пісня чарівна,
що лине до зір,
Й дитинство моє
світанкове.
Студент. Моя
Батьківщина – ліси і поля.
Від них в нас і
радість, і сила.
Це та найсвятіша і
рідна земля,
Що кожного з нас народила.
Ведучий. Батьківщина – це наш рідний край, наша Україна. Це земля, на якій
ми народилися, наші батьки, дідусі й бабусі, де поховані наші предки. Тому вона
для нас – свята.
Батьківщина – це
найдорожче, найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, все те, що ми
найбільше любимо і шануємо своїм серцем.
Студент.
Студент.
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
Ведучий. Немає в світі нічого кращого за рідний
край. Україна – священна земля наших дідів
і прадідів. "Тут ми народилися і тут уперше побачили сліпучу синь українського неба і золоті розливи пшеничних ланів. Україна! Як багато почуттів вкладено в ці слова! Яка вона велична, неповторна у своїй мальовничій красі!
Відео Наталя Бучинська «Моя Україна»
Ведучий. Пропонуємо
вам вікторину і давайте пригадаємо, а також можливо і дізнаємось про найбільше, найширше, найглибше,
найнезвичайніше, чим багатий наш рідний край.
·
Найбільше місто
України (Київ).
·
Найбільша річка
України (Дніпро).
·
З якою країною
Україна має найбільш протяжний кордон?
(Росія, 2065 км)
·
З якою країною
Україна має найменш протяжний кордон?
·
(Словаччина,
99км)
·
Хто заснував
Київ? (Кий, Щек, Хорив та Либідь)
·
Коли ми
святкуємо день незалежності України? (24.08.91)
·
Як звали князя, що охрестив Київську
Русь?(Володимир)
·
Портрет якого
політичного діяча зображений на українських 2-х гривнях?(Ярослав Мудрий)
·
Найвідоміша
книга Т. Г. Шевченка? (,,Кобзар”)
·
Найглибше озеро
(Світязь на Волині).
·
Найбільше озеро
(Ялпуг в Одеській області).
·
Найбільше море,
що омиває Україну (Чорне).
·
Найвища гора
(Говерла в Карпатах).
·
Найстаріше
дерево (1300-річний дуб у Рівненській області).
·
Найвище дерево
(модрина заввишки 54 м в м. Рахові на Закарпатті).
·
Найбільша
тварина (зубр, маса якого перевищує 1 т, живе в Карпатах).
·
Чемпіони з
боксу (брати Кличко).
·
Чемпіон зі
стрибків із жердиною (С. Бубка)
·
Найбільший
літак («Мрія», АН-255)
·
Кількість
медалей на Олімпіаді в Лондоні (20, 14 місце)
·
В яких містах проходило
Євро-2012(Київ,Львів, Донецьк, Харків)
·
З якими
командами грала в футбол наша збірна на євро 2012( швеція, франція, англія).
Ведуча. Відкриваємо другу
сторінку усного журналу – «Державні
символи України».
Ведучий. Кожна держава світу , які б народи не жили
на її території, має свій герб, прапор і гімн.
Український народ також має герб – тризуб.
Ведуча. ГЕРБ
Наш
герб – тризуб, це воля, слава, сила,
Наш
герб – тризуб. Недоля нас косила,
Та
ми зросли, ми є, ми завжди будем,
Добро
і пісню несемо ми людям.
Ведучий. Національний прапор України – синьоокий
стяг.
Синь українського ясного, чистого,
мирного неба, золото неозорих пшеничних ланів, колір золотого сонця переніс наш
народ на свій прапор. Кольори ці мають ще й інше значення – «мир» і
«багатство», бо наш народ мирний і працелюбний, а земля – щедра й багата.
Ведуча. ПРАПОР
Прапор – це
державний символ,
Він є в кожної держави.
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх – ознака слави.
Синьо-жовтий
прапор маєм,
Синє – небо, жовте – жито,
Прапор свій оберігаєм,
Він – святиня,знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині.
Ми навіки вже - народом,
Українським, в Україні.
Ведучий. Гімн – це найголовніша
пісня країни. Слова Гімну України виражають найсердечніше думки і прагнення
нашого народу. Їх автор – український поет Павло Чубинський. До тексту чудово
пасує ніжна й водночас горда, непокірна мелодія Михайла Вербицького.
ГІМН
Слова
палкі, мелодія врочиста,
Державний
гімн ми знаємо усі.
Для
кожного села, містечка, міста –
Це клич один з мільйонів
голосів.
Це
наша клятва, заповідь священна,
Хай
чують друзі й вороги,
Що
Україна вічна, незнищенна,
Від
неї ясне світло навкруги.
Ведуча. Усі найбільші свята
українського народу проходять з урочистим виконанням нашого прекрасного Гімну.
Всі знають, що Державний гімн треба слухати стоячи, на знак поваги до рідної
Вітчизни.
Звучить Гімн України.
Ведучий. Відкриваємо наступну, третю сторінку усного
журналу, яка називається «Ой яка чудова
українська мова».
Ведуча.
«Рідна мова дорога людині, мов саме життя», – говорить
народна мудрість. Вона нам рідна, як мама і тато, як земля, на якій ми
зростаємо. Бо це мова, яку ми чуємо змалку, якою ми промовляємо свої перші
слова. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною для неї назавжди
залишається материнська.
Студент. Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
Вона про все тобі
розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе повідає й покаже,
Як правильно на світі жить.
І співуча, і багата
Українська мова!
Неповторна і
крилата,
І така чудова!
Студент. Велична,
щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода, –
То України мова барвінкова, –
Така багата й вічно молода.
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й душу з ранніх літ,
Ця мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
Прозора й чиста, як гірська вода, –
То України мова барвінкова, –
Така багата й вічно молода.
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й душу з ранніх літ,
Ця мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
Ведучий. Український фольклор багатий прислів'ями,
приказками, скоромовками, казками, мирилками, лічилками, жартами. Давайте
пригадаємо, які ви знаєте прислів'я про мову, слово.
Пропонуємо вам продовжити прислів’я.
Слово чемне кожному
приємне.
Мудре слово – добрий
друг в біді.
Ласкаве слово – мов весняний дощ.
Гостре словечко коле сердечко.
Добрим словом мур проб' єш, а лихим у двері не ввійдеш.
Слово – не горобець, вилетить – не впіймаєш.
Рідна сторона – мати рідна, чужа – мачуха
Тільки в ріднім краї солов’ї співають.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Більше діла – менше слів.
Від красних слів язик не відсохне.
Від теплого слова і лід
розмерзається.
Де мало слів, там більше правди.
І від солодких слів буває гірко.
Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.
Не кидай слова на вітер.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Удар забувається, а слово пам'ятається.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Дурний язик – голові не приятель.
Ведуча. А якими
прекрасними звертаннями багата наша мова!
Студент. Є в
нашій мові прекрасні звертання,
Добрі і щирі, прекрасні слова.
Тими словами усяк без
вагання
Маму найкращу свою назива.
Студент.
Мамо, матусенько,
мамочко, ненько,
Матінко, усміх твій
ніжний ловлю,
Мамонько рідна, моя дорогенька,
Я над усе тебе в світі
люблю!
Студент.
Татку, татусеньку,
таточко, тату,
Кращого в світі немає навкруг!
Татоньку, хочу тебе обійняти,
Ти мій порадник, заступник і друг.
Студент. Донечко,
синку, сестрице, бабусю –
Дружна, велика, щаслива
сім я!
Таточку, мамочко, бабцю,
дідусю –
Мій оберіг і родина моя!
Студент.
Сію дитині в серденько ласку.
Сійся-родися, ніжне «будь ласка»,
Вдячне «спасибі», «вибач» тремтливе –
Слово у серці, як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!», «Світлої днини!» -
Щедро даруй ти людям, дитино!
Мова барвиста, мова багата,
Рідна і тепла, як батьківська хата.
Відео Катя Бужинська «Україна це ми»
Ведучий. Наш український народ здавна славився своїм
гумором, влучними та дотепними жартами. Ну ж бо хлопці та дівчата, гуморески
розкажіть!
Гуморески
1. Мав сина гордий багатій.
То був не син, а божа кара. —
Картяр, гуляка, лиходій,
Ледачий бовдур і нездара.
Не шкодував грошви татусь,
Не полишав синочка в скруті,
А той, не дуючі і в ус,
Сім літ учився в інституті.
І ось одержувать диплом
Він скаче в місто скакуном.
Спинився кінь біля воріт,
Студенти збіглися веселі.
Лакей гуляки, сивий дід,
Диплом виносить на тарелі.
Зареготав багацький син,
Старого ляснувши по спині:—
Неси диплом іще один —
Моїй чудесній конячині. —
Старий віддав йому чолом:—
Розумно зволили сказати.
Якщо ослу дали диплом,
Чому ж коневі теж не дати?
2. Батько став серед кімнати, гаманцем трясе.—
Подивіться, п'ять копійок лишилось — і все.
Це синок мій із кишені гроші вичища,
Щоб крутити в ресторанах всякі ча-ча-ча.
Що за люди? Що за звички? Що це за сім'я? —
Мати каже: — А можливо, взяла гроші я?—
Ні, не ти! — гукає батько. —
Ти береш не так.
Якби ти, хіба б лишився хоч один п'ятак?
3. Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші —
не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Ведуча. Наш український народ славиться своїми
піснями.
Послухайте
легенду.
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу
талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до
господарювання, німці - дисципліну і порядок. Діти Росії - владність, Польщі –
здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики...
Обдарувавши всіх, підвівся Господь бог зі
святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у
вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів
вінок з червоної калини.
- Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.
- Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля
від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються
з вдів та сиріт, у своїй хаті нема правди й волі.
- Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти вже пороздавав. Як
же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь бог,
піднявши правицю, зупинив її:
- Є у
мне найцінніший дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.
Узяла дівчина Україна дарунок і міцно притиснула
його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому із ясним обличчям і вірою
понесла пісню в народ.
Ведучий. Перегортаємо четверту сторінку нашого
журналу – «Рослинні символи України».
У кожного народу є улюблені
рослини-символи. Верба, калина, барвінок – невід'ємні складові української
природи. Верба вважається символом молодості. Вона надзвичайно живуча: встромиш
у вологу землю гілочку, і там виросте
дерево.
З давніх-давен вербу вважали
святим деревом. Шоста неділя посту перед Великоднем називається Вербною. У цей
день у церквах освячують вербове гілля. Дітей легенько хльоскають освяченими
прутиками і промовляють:
Не я б'ю – верба б'є,
За тиждень – Великдень.
Недалечко – червоне яєчко!
На ці хльоскання ніхто не ображався, адже
здавна вважалося, що верба дає силу і здоров'я.
Ведуча. А по землі стелиться вічнозелений барвінок
з квітами голубими, як небо. Це символ вічного життя, любові, розлуки й
пам'яті. Вважається, що ця рослина оберігає від нечистої сили та злих чарів.
Його вішали над дверима і вікнами, щоб злі духи не проникали в дім.
Ведучий. Барвінок стелиться низенько,
Не клякне в
призимку стебло.
Чи не тому в
барвінка, ненько,
І взимку листя
зелененьке,
Що від землі
бере тепло?
Ведуча. Червона калина!
Надзвичайно шанують у народі цю рослину. Всім відоме прислів'я: «Без верби та
калини нема України». Вона є символом вірного кохання, краси, щастя. Народ
склав про калину багато віршів, легенд, пісень. Ось послухайте одну з них.
Звучить пісня «Ой єсть в
лісі калина».
Ведучий. Ось ми й
підійшли до останньої сторінки нашого журналу – «Народні обереги».
З давніх-давен у
родинному житті українців рушник відігравав провідну роль. Майже на всіх
рушниках можна помітити два кольори – червоний і чорний. Червоний – колір
калини, щастя, ясного сонечка. Чорний – колір родючої землі, а часом і смутку,
журби.
Студент. Рушник на стіні – наш прадавній звичай. Не
було в Україні жодної оселі, яку б не прикрашали рушником.
Студент. Хата без рушників, казали в народі, як
родина без дітей. Студент. Та рушники були не лише окрасою житла. Їх
вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати. Такі
рушники називали «оберегами».
Студент.
Різні родинні звичаї пов' язані саме з рушником. Ним ушановували появу
немовляти в родині, з ним виряджали у далеку дорогу батька і сина, зустрічали
гостей, проводжали людину в останню путь, під час
будівництва нового дому рушниками піднімали сволок, а потім дарували їх
будівельникам. Без рушників не обходилось і весілля. Рушник, на який ставили
молодят, був запорукою вірності. Рушником зв'язували руки молодим, бажаючи їм
щасливої, міцної сім'ї. Кожна молода дівчина готувала собі придане, вишивала багато
рушників, сорочок, бо за їх кількістю,
красою і
складністю узору оцінювали працьовитість нареченої, рушник
дарувала мати сину в дорогу на щастя в новому житті. Його берегли як пам'ять
про рідний дім, про дитинство.
Звучить «Пісня про рушник» (сл. А. Малишка, муз. П. Майбороди).
Ведуча. Але чим же найбільше славиться наша Україна? Звичайно народом, який
вміє працювати, співати, творити, перемагати, про який можна розказувати
нескінченно довго. Так які ж вони українці?
Ведучий. Українці надзвичайно працьовиті, добрі, добродушні,
занадто довірливі, надмірно терплячі, щедрі, гостинні й поетичні люди з великим
почуттям гумору. Вони великі патріоти
своєї землі, мови, культури. За свідченням мандрівників, філософів,
письменників, учених різних епох і народів, які в той чи інший час відвідали
Україну і фактично не були зацікавлені у поданні неправдивого матеріалу,
українці добросердечні й богомольні, сентиментальні й веселі, скромні й
запальні. «Українці розмірно побожні, відверті, приступні для кожного та замилувані в музиці і співах»,
– так писав про українців у XVII столітті
Готлібм Гмелін.
Гра «Славетні
українці».
Пропонуємо вам вікторину, ми будемо називати прізвища відомих українців, а вам необхідно
назвати їх рід діяльності.
Тарас Шевченко (поет), Віталій Кличко
(боксер), Микола Васильович Гоголь (письменник), Соломія Крушельницька
(співачка), Сергій Корольов (конструктор),
Катерина Білокур (художниця), Марія Приймаченко (художниця), Валерій Лобановський
(футбольний тренер), Сергій Бубка (спортсмен), Микола Амосов (лікар), Володимир
Івасюк (композитор і поет), Назарій Яремчук (співак), Олег Антонов
(авіаконструктор).
Ведуча. Один із найкращих періодів життя людини – студентські
роки. Якими вони будуть для кожного з вас – залежить лише від вас самих, від вашої наполегливості і старанності,
вміння присвятити себе навчанню, щоб самоутвердитися в житті як особистому так і громадському. Адже, Україні потрібні люди творчі,
ініціативні, освічені.
Ведучий. Ми, студенти України, маємо зробити свій внесок у духовну
скарбницю нашої держави: розвивати науку, промисловість, сільське господарство,
прославляти рідну мову та неньку – Україну.
Ведуча.
Життя дається кожному одне,
Немов ріка, бурхлива й швидкоплинна.
Тож поспішай,
бо птахом промайне,
Живи! Щоб не пропала ні хвилина!
Не витрачай дорогоцінний час
На суперечки, прикрощі, тривоги.
Поглянь - ці трави,
квіти - все для нас
Іди вперед і не звертай з дороги.
Відео Тарас Петриненко «Боже Україну збережи»
Ведучий. От ми й розглянули всі сторінки нашого усного
журналу. Пам'ятайте: куди б вас не закинула доля, ніколи не забувайте свою
Батьківщину, той маленький куточок землі, де ви народилися і зросли. Тож
любіть, шануйте,оберігайте, примножуйте все, що дала вам рідна земля.